- обізватися
- [об'ізва/тиес'а]
-ву/с'а, оуб'і/звеис':а/ -ве/с':а, оуб'і/звеиц':а/-ве/ц':а, оуб'і/звеимос'а/ -веимо/с'а, оуб'і/звеитеис'а/-веите/с'а, оуб'і/звуц':а/-ву/ц':а; нак. -ви/с'а, -в'і/ц':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
зватися — зву/ся, зве/шся, рідше зову/ся, зове/шся, недок. 1) Іменуватися, мати ім я, назву; називатися, прозиватися. 2) Своїми особливостями відповідати якій небудь назві, якомусь поняттю; характеризуватися яким небудь словом … Український тлумачний словник
зватися — [зва/тиес а] зву/с а, зве/с :а, зве/ц :а, зву/ц :а; нак. зви/с а, зв і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
зватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відізватися — див. відзиватися … Український тлумачний словник
запізватися — див. запозиватися … Український тлумачний словник
обізватися — див. обзиватися … Український тлумачний словник
обізватися — див. обзиватися … Словник синонімів української мови
відізватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
запізватися — дієслово доконаного виду почати судову справу проти когось арх … Орфографічний словник української мови
обізватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови